Захистимо дитину, допоможемо сім'ї, підтримаємо молодь

 
   
 

Дніпропетровський обласний центр
соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

 
     
 
    Контакти Пошук
 
Про нас
Вітальне слово
Історія
Місія та функції
Пріоритети та основні завдання
Стратегія розвитку
Мережа
Партнери
Персонал
 
Соціальна робота
Соціальна робота з сім'ями у складних життевих обставинах
Підтримка сімейних форм виховання
Участь у проектах
Підтримка волонтерського руху
Соціально-профілактична робота
Інформаційно-аналітичні матеріали
Соціальні історії
 
Клієнтам
Умови надання послуг
Заклади соціального обслуговування
Служби
Запрошуємо до участі
Консультації юриста
Поради психолога
Як створити прийомну сім'ю
 
Працівникам
Все про звітність
Методичні рекомендації
Нормативно-правові засади діяльності
Соціальна бібліотека
Оголошення та пропозиції
Вакансії
 
Прес-центр
Події
ЗМІ про нас
Фотогалерея
Соціальна реклама
Доступ до публічної інформації
Реагування на критику
Прес-кіт
Блог новин
 

Волонтерство в Україні

Волонтерський рух існує вже багато сторіч. І хоча в різних країнах це явище має різні назви: у Ботсвані – mephato, в Еквадорі – minga, в Індонезії – gotongroyong, у Руанді – kwitango, у Південній Африці – ubuntu, Південній Азії – shramadana, воно є універсальним людським феноменом, який зустрічається в усіх культурах, на всіх рівнях економічного розвитку, серед представників обох статей і людей різного віку. За думкою дослідників «вибух» організованої приватної волонтерської діяльності є проявом «глобальної суспільної революції», пов'язаної зі зростанням самовизначення особистості в сучасному суспільстві

Результатом 11-го Конгресу Міжнародної Асоціації Волонтерів стало прийняття 14 вересня 1990 року Загальної декларації волонтерів – нормативного акту, який на міжнародному рівні дав визначення змісту і меті волонтерства, закріпив його основні принципи, чітко визначив гуманістичне спрямування, творчий і миротворчий характер волонтерської діяльності.

Згідно Декларації зміст волонтерства визначений наступним чином:– це добровільний вибір, що відбиває особисті погляди і позиції; це активна участь громадянина в житті людських співтовариств; воно сприяє поліпшенню якості життя, особистому процвітанню і поглибленню солідарності; виражається, як правило, у спільній діяльності в рамках різного роду асоціацій; сприяє реалізації основних людських потреб на шляху будівництва більш справедливого і мирного суспільства, більш збалансованому економічному і соціальному розвиткові, створенню нових робочих місць і нових професій.

В якості основних принципів руху були визнані:

  • право на об'єднання за всіма чоловіками, жінками, дітьми, незалежно від їхньої расової належності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального і матеріального становища;
  • повага гідності й культури всіх людей;
  • надання взаємної допомоги, безплатних послуг особисто або організовано в дусі партнерства і братерства;
  • визнання однакової важливості особистих і колективних потреб, сприяння колективному забезпеченню цих потреб;
  • перетворення волонтерства в елемент особистого процвітання, придбання нових знань і навичок, удосконалення здібностей, мобілізація для цього ініціативи й творчості людей, надання кожному можливості бути творцем, а не користувачем;
  • стимулювання почуття відповідальності;
  • заохочення сімейної, колективної і міжнародної солідарності.

Визнаючи органічну єдність індивідуального й колективного аспектів волонтерства, Декларація нормативно закріпила взаємні обов’язки волонтерів й асоціацій.

Волонтери повинні: сприяти тому, щоб індивідуальна участь перетворювалася в колективну діяльність; активно підтримувати свої асоціації, бути відданим їхнім цілям і обізнаним з питань їхньої політики і діяльності; прагнути, у міру своїх здібностей і наявності вільного часу, доводити до успішного завершення спільно вироблені програми; співпрацювати зі своїми колегами по асоціації в дусі взаєморозуміння і взаємної поваги; не ухилятися від нових знань; не розголошувати конфіденційну інформацію, якщо така передбачається характером діяльності.

У 2001 році в Україні було організовано проведення Міжнародного року волонтерів, в межах якого розроблено низку заходів щодо сприяння розвитку в Україні волонтерського руху (Розпорядження президента України від 22.03.2001 р. № 67/2001-рп «Про організацію проведення в Україні у 2001 році Міжнародного року волонтерів»).

Було створено Координаційну раду з підготовки і проведення в Україні Міжнародного року волонтерів, а з метою координації та активізації волонтерського руху в Україні загалом було передбачено:

  • сприяти розвитку в Україні волонтерського руху, поліпшити надання допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, іншим соціально незахищеним громадянам;
  • надавати Всеукраїнській школі волонтерів центрів соціальних служб для молоді, осередкам Всеукраїнського громадського центру «Волонтер», іншим об'єднанням громадян допомогу в роботі, спрямованій на підтримку соціально незахищених верств населення;
  • узагальнити кращий вітчизняний досвід роботи волонтерів і вжити заходів до його поширення.

У 2003 році Кабінетом Міністрів України утворено Координаційну раду з питань розвитку та підтримки волонтерського руху (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04. 2003 р. № 225-р «Про утворення Координаційної ради з питань розвитку та підтримки волонтерського руху»), визначено термін «волонтер» як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно-корисний характер, легітимізовано право волонтерів на їх залучення до надання соціальних послуг у відповідності з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, яке регулює цю діяльність, передбачено право суб’єктів, які надають соціальні послуги, залучати волонтерів на договірних засадах для виконання цієї роботи (Закон України від 19.06.2003 р. № 966-ІV «Про соціальні послуги»).

«Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» так трактує зміст волонтерської діяльності: «Волонтерська діяльність у сфері соціальних послуг – це добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб, яка спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, і сприяє самореалізації волонтера».

Згідно з цим документом засадами волонтерської діяльності є:

  • добровільність і доброчинність,
  • законність,
  • гуманність і гідність,
  • гласність,
  • відповідальність,
  • спільність інтересів та рівність прав її учасників,
  • конфіденційність.

Згідно цьому нормативному документу Волонтерська діяльність провадиться шляхом:

  • надання допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах: за місцем проживання особи; у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування та в інших закладах соціальної підтримки (догляду);
  • залучення пенсіонерів, дітей та молоді до участі у волонтерській діяльності;
  • встановлення зв'язків з міжнародними волонтерськими організаціями.

Волонтерські організації (об'єднання), волонтери можуть залучатися соціальними службами до надання таких соціальних послуг:

  • придбання і доставка медикаментів, продовольчих, промислових та господарських товарів, книг, газет, журналів, гарячих обідів;
  • приготування їжі, годування;
  • допомога у проведенні заходів особистої гігієни;
  • прибирання приміщення, прання білизни;
  • обробіток присадибних ділянок;
  • виконання ремонтних робіт;
  • відвідування хворих у стаціонарних медичних закладах;
  • читання художньої літератури, преси, написання листів;
  • організація дозвілля, тощо

Документ підтверджує договірну основу співпраці волонтерських організацій (об'єднань), окремих волонтерів із соціальною службою та закріплює механізм її реалізації.

Так, договір про співпрацю з надання соціальних послуг укладається не менш, як на 3 місяці. У договорі визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін, перелік соціальних послуг, які будуть надаватися

Договір про співпрацю з надання соціальних послуг може бути розірвано в односторонньому порядку у разі, коли: волонтерська організація (об'єднання), волонтер відмовилися провадити волонтерську діяльність; соціальна служба отримала скарги від осіб, яким волонтери надають допомогу.

У 2011 році було прийнято Закон України «Про волонтерську діяльність» (від 19. 04.2011р. N 3236-VI), який регулює відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні. Відповідно до цього Закону будуть внесені зміни в Положення про волонтерську діяльність в системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.